24 лютого 2022 року росія віроломно розпочала повномасштабне вторгнення на територію України. Сьогодні — друга річниця початку повномасштабного вторгнення. 731-й день війни в Україні. 731 день незламності, 731 день болю, 731 день сліз, 731 день втрат, 731 день віри, надії.

Цей день увійшов до нашої історії як один з найчорніших, найстрашніших. Саме цей день став точкою неповернення у боротьбі української нації за єдність своєї країни. І саме в цей день ми прихиляємо коліна перед мужністю та патріотичним подвигом усіх, хто віддав своє життя за право України лишатися незмінною на карті світу.

Історія нас вчить, що Український народ перемагає тоді, коли ми єдині, коли ми діємо разом і захищаємо те, що нам дороге.

Коли ми разом, коли ми відчуваємо, що справедливість на нашому боці і стоїмо за свою землю, тоді ми непереможні!

Неправда, що герої не вмирають. Їх полягло в донбаських степах, чернігівських лісах, херсонських пісках, на берегах Дніпра уже надто багато. Щодня ми втрачаємо найкращих, наших рідних-чоловіків, братів, синів та доньок.

Герої не вмирають?! Ні, вмирають! Не вмирає пам’ять про них, яку ми маємо плекати із вдячністю за можливість жити. Своїми грудьми вони закрили країну від ворожих “градів”, від ворожих “куль”, і наш обов’язок— зробити все, щоб ці тисячні жертви не були марними.Наші захисники і захисниці щодня роблять все можливе, щоб зовсім скоро в Україні пролунала пісня Перемоги.

І Україна завжди пам’ятатиме своїх синів і доньок, які віддали свої життя за Перемогу.

Тож Пам’ятаємо загиблих, шануємо живих! Вічна пам’ять Героям, які полягли в боях за нашу вільну, незалежну Україну! ВИСТОЇМО – ПЕРЕМОЖЕМО!

Слава Україні!